Учителю! Невже ти не втомився
У юні душі класти щось нове?!
Для цього ти на світі народився,
У цьому є покликання твоє!
 Саме це є суттю життя вчительки, яка протягом всієї трудової діяльності намагалася «серце віддавати дітям». Вікторія Вікторівна Починок… Народившись 1941-го року на білоруській землі і пізніше потрапивши разом із батьками на Кіровоградщину, з 1958 по 1963 рр. вона навчалася в Кіровоградському державному педінституті. 23 липня 1964 року Вікторія Вікторівна прийшла до школи-інтернату і працювала спочатку вихователем, пізніше – учителем математики до вересня 2003 року.
Протягом всіх чотирьох десятиліть вона ні на хвильку не сумнівалася в своєму покликанні – бути вчителем, наставником, батьком-матір’ю для дітей-сиріт. «Улюбленим і авторитетним учитель стає не тільки тому, що досконало знає свій предмет, а й тому, що глибоко люблячи його, поєднує в своєму серці цю любов з любов’ю до дитини-людини», - писав В. Сухомлинський. Тому і тяглися учні до своєї вчительки.
В 1962 році вийшла заміж за теж педагога – учителя фізики Бориса Дементійовича Починка, який присвятив себе, своє життя педагогічній діяльності: навчав студентів в Кіровоградському педагогічному інституті. (Помер 2003 року).
Дві доньки – Ольга і Тетяна – теж пішли протоптаними батьками стежками: закінчивши фізико-математичний факультет Кіровоградського педінституту, Ольга Борисівна працює нині в школі №25, а Тетяна Борисівна – в школі №29. Та, вийшовши на відпочинок, Вікторія Вікторівна не відпочиває, вона виховує свою маленьку внучку Вікторію, яка прийшла до нашої школи ученицею, а в майбутньому, можливо, теж стане продовжувачем великої учительської династії родини Починків.
Любов Никифорівна Крива,
вчитель української мови
На фото: Вікторія Вікторівна Починок, Алла Іванівна Бабенко з колишніми учнями. Грудень, 2010 р. | 
