Kомунальний заклад «Ліцей «Сокіл» Міської ради міста Кропивницького»П`ятниця, 24.09.2021, 23:08

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Форма входу


Зараз на сайті
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Друзі сайту

Безкоштовний для навчальних закладів антивірус в межах співпраці Zillya! з МОН України по програмі «Захистимо майбутнє»

Головна » 2015 » Серпень » 4 » Виставка сучасного мистецтва
11:00
Виставка сучасного мистецтва

   28 липня у художньо-меморіальному музеї О. О. Осмьоркіна було презентовано виставку творів студентів та викладачів Львівської національної академії мистецтв. Вони є членами молодіжної художньої спілки «Alla рrima» (з італ. a la prima - «в один присід» - різновид техніки олійного живопису, який дозволяє виконати картину за один сеанс; закріпився з появою імпресіоністів).

   Вернісаж відбувся за ініціативи одного з керівників цього творчого об’єднання Вадима Канащука. Кіровоградці побачили пейзажі та натюрморти, традиційні та виконані в техніці розпису на склі ікони, емоційно вражаючі графічні композиції молодих львівських митців. Під час урочистостей був презентований також підготовлений музеєм тематичний буклет художньої виставки «КРОК», експозицію якої складають 30 живописних та графічних робіт, у тому числі й Вадима Канащука.
   Навесні в арт-галереї міста Калуш відбулася персональна виставка робіт молодого кіровоградця. Напередодні цієї події студентка факультету журналістики ЛНУ імені І. Франка Тетяна Русінкевич побувала у його творчій майстерні та узяла в Вадима інтерв'ю для місцевого порталу «Вікна». Пропонуємо витяг з нього.



Художник Вадим Канащук:
“У мене вже забагато ідей, треба комусь їх віддавати — беріть і робіть”

Молодий художник Вадим Канащук захоплює своєю працелюбністю та ідейністю. У свої 22 роки хлопець написав близько чотирьох сотень картин, серед яких — чимало ікон. Вадим починав зі спорту, рік вчився на столяра, а в результаті — став художником. У невеликій, та затишній кімнатці соціального готелю у Львові, де проживає Вадим Канащук, за великим горням чаю ми говорили про прекрасне й не дуже.

— З чого почалося твоє захоплення малюванням?
— У дитинстві я завжди був якийсь “задуманий”. Постійно вигадував всяке: любив робити щось з дерева, пластиліну, трохи малював. Взагалі, дуже мріяв вступити у вищий навчальний заклад. У Кіровограді, куди я переїхав у сьомому класі, вже почав займатися більше мистецтвом. Під час уроків малював у зошитах, за що мене часто сварили  (сміється. — Авт.). Потім я познайомився з художником Вадимом Корнійчуком. Він дуже добре малював, відвідував художню школу, брав участь у різних конкурсах. Завдяки йому я зрозумів, наскільки важлива працелюбність. Тоді мені до нього було ще далеко. Зрештою, я займався лише в школі на уроках образотворчого мистецтва під керівництвом вчительки Лариси Пустільнікової. Але і вона казала, що для вступу у виш на художню спеціальність я ще — заслабенький. Так і було: не знав, що таке гармонія кольору, кольорова гама, перспективність. Я писав суто те, що і як собі бачив.

— Знаю, що ти довго шукав себе у різних спеціальностях. Як, врешті, потяг до прекрасного переміг?
— Після закінчення школи поїхав у Львів і вступив у Львівський державний університет фізичної культури. Займався рукопашним боєм. Саме у гуртожитку “інфізу” я вперше зробив свою виставку ікон. Потім зовсім випадково познайомився з Любою Витвицькою-Бабенчук, яка пише ікони та іконостаси. Вона надзвичайно мені допомагала, підтримувала, а також — навчала.

Після двох років навчання в університеті фізичної культури вступив у Молодіжний навчальний центр ім. Св. Івана Боско, де провчився рік. У коледжі я теж зробив свою виставку.

Лише в 2013 році вступив до Львівської Національної академії мистецтв (кафедра образотворчого мистецтва і реставрації, напрямок — сакральне мистецтво. — Авт.).

— Чи пам’ятаєш свою першу серйозну роботу?
— Ще під час навчання у школі мені подарували фарби і полотно. Я витиснув усі тюбики, хотілося фактури, експресивності. Вийшов у мене бузок — доволі хороша робота. В той час я робив абстракції, щось своє, відмінне від решти. Пробував себе у конкурсах.

— Коли переїхав до Львова, чи вплинуло на тебе як митця це місто?
— Львів на мене дуже вплинув. Особливо надихає архітектура міста. Коли дивишся на старовинні фасади, двері, вікна, то відчуваєш щось неповторне. Саме місто — дуже структурне. Коли я багато часу проводив на Сихові, то малював там, переважно, — абстракції. А от центр міста, як кажуть, старий Львів, діє зовсім по-іншому: тут малюється щось більш ліричне, задумливе. Непроста історія та непрості будинки впливають по-своєму.

— Розкажи про художню спілку “Alla prima”, засновником якої ти є.
— У “Alla prima” входить приблизно 60 активних учасників. Багато є студентів Академії мистецтв. Я роблю персональні виставки, тому заохочую й інших студентів пробиватися, працювати над собою.

— Звідки черпаєш ідеї? Продумуєш картини чи ти — майстер імпровізації?
— Я дуже люблю експериментувати. Найкраще, коли довкола мене — кілька полотен і багато фарб. Ідеї приходять уже під час процесу. Дивлюся на полотно, продумую задній фон, вигляд, кольори тощо. Буває, просто накладаю фарби, граюся з кольорами і потім бачу картину — чи то пейзаж, чи портрет, чи натюрморт, чи абстракція. Гра з тонами загартовує око, тому це корисна штука. Часом в результаті таких експериментів виходять дуже цікаві роботи.

— Яку картину було найважче написати?
— Найважче писати ікони — тут потрібен непростий підхід. Це, справді, складний процес. То вже не сядеш і зразу напишеш. Треба і молитися, та й знати багато законів, прийомів тощо. Важливо вірити в ікону, створювати її з душею. Писати ікони можна, як на мене, лише за покликанням.

— Як проходить твій звичний день? Вистачає часу на творчість?
— Зранку я йду на навчання, пари тривають до години четвертої. Тоді заглядаю у торговий центр “Скриня”, де проходить моя виставка. Ввечері — малюю. За день можу написати і до десяти невеликих картин. Звісно, є такі великоформатні роботи, які пишу в кілька етапів. Зараз у мене є ще кілька ідей, але їх уже забагато. Відкладаю то на потім. Треба комусь віддавати ті ідеї — беріть і робіть (cміється. — Авт.).

— У торговому центрі “Скриня” ти не лише виставляєш свої роботи, але й проводиш майстер-класи для всіх охочих...
— Зараз люди дуже замкнуті, їм потрібен поштовх. Одного разу прийшла дівчина і намалювала квіти. Вийшла дуже гарна робота, тим паче, як на перший раз. А якщо би її трохи навчити техніки… ТЦ “Скриня” (де триває моя виставка та щонеділі проводяться майстер-класи) надає мені фінансову підтримку для виставки у вашому місті. Допомагає також моя землячка — Людмила Шубіна.

— У тебе багато картин з квітами. Звідки така любов до них?
— У дитинстві мама називала мене ромашкою, це дуже запам’яталося. Ще в Кіровограді я зробив виставку робіт з квітами. Мою першу роботу придбала журналістка. Відтоді я часто малюю саме квіти — це не так і важко, і це мені вдається. На тих же майстер-класах ми робимо зазвичай картини з квітами.

— Чому виставка має назву “Акварелі душі”?
— Ще свою першу виставку у рідному Кіровограді я назвав “Акварелями душі”. Взагалі, дітям чи художникам-початківцям дуже добре починати малювати аквареллю. Хоч і писати нею, водночас, — найскладніша техніка. Її можна використовувати у різних прийомах. Це не значить, однак, що мої роботи виконані суто акварелями, як дехто думає. Може, взагалі всі мої виставки так називатимуться, і в цьому буде своєрідна “фішка”.

— Як би ти хотів надалі реалізуватися як художник? Чи є уже якісь проекти, задуми?
— Я б хотів відкрити свою майстерню, а ще краще — власну школу. І не малу, а величеньку. Бажано, неподалік від Львова, може, у якомусь селі. Хотілося б там працювати — на свіжому повітрі, але щоб Інтернет був (сміється. — Авт.).
Щодо найближчих планів — малюватиму великоформатні роботи. Вони зараз, справді, рідкість, і роблять їх хіба що на замовлення. Такі картини забирають багато часу і зусиль, тому художники не хочуть вкладати у них ще й кошти. Але я от не зважаю на це — малюю для власного задоволення. Так, з фінансами не дуже легко, але я стараюся шукати різні виходи.

— Чи не втомлюєшся через постійну творчість?
— Я вночі відпочиваю (сміється. — Авт.). Сплю я, до речі, з відчиненим вікном і всім раджу так робити. Звісно, треба добре харчуватися і займатися спортом. Буває, що дуже втомлююся, тоді вже трохи перепочиваю. А загалом, варто дозувати відпочинок і творчість, та й одне другому часто не заважає. Люблю танцювати, стригти. Моє мистецьке кредо — “Картина живе тоді, коли на неї дивляться”.

Переглядів: 628 | Додав: Yulia | Рейтинг: 0.0/0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Календар
«  Серпень 2015  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31

Випадкове фото

Архів записів

Статистика


Copyright MyCorp © 2021
Адреса: 25005, м. Кропивницький, вул. Короленка, 46
Телефони: (0522) 34-52-52; 34-52-53; 34-52-40; 34-52-51
E-mail: nvo_sokil@ukr.net
Створити безкоштовний сайт на uCoz