Традиційно українські святки починалися з Різдва, наступна подія - "Василя" або день пам'яті святителя Василія Великого, далі слідував Новий Рік і закінчувалися святки Хрещенням. У народі ці дні називали зимовими празнИками, із ними пов'язано чимало язичницьких звичаїв.

   Останнього дня старого і першого дня нового року українці відзначали «Маланку» - свято св. Меланії. За оповістками Меланія була першою багатою римлянкою, що прийняла християнство.

   У перший день Нового року найбільш поширеним був і зараз залишається обряд посівання, пов'язаний з надіями на добрий урожай. Посівали переважно діти, причому щедріше за всіх одаровували тих, хто прийшов в будинок першим. Існували окрім посівателів-одинаків і цілі посівальні групи. У такому разі цей обряд перетворювався на справжній спектакль з використанням масок (кози, ведмедя, журавля, бика, коня ін.), де головними дійовими особами були цигани, Василь, Меланка, в ролі якої, як правило, виступає ряджена молода людина «парубок». Маланка ходить завжди з свитою, не пропускаючи жодного будинку. Там вона співає «щедрівку» і просить дозволи увійти до будинку. У будинку вона танцює і співає, за що одержує гроші або солодощі.

   Всі ці традиції вивчають третьокласники під керівництвом вихователя Олени Вікторівни Мартиненко. Вони вділи костюми і маски, вивчили кілька щедрівок і виступили з ними перед глядачами. Роль Маланки виконував Ілля Дятел. Господарі, дотримуючись традицій, віддячили щедрувальникам, надаривши їх «золотим рубльом» та цукерками.