Kомунальний заклад «Навчально-виховне об'єднання "Загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів,
ліцей «Сокіл», центр позашкільного виховання Кіровоградської міської ради Кіровоградської області"»
Вівторок, 16.01.2018, 10:26

Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | Реєстрація | Вхід
Меню сайту

Форма входу


Зараз на сайті
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

Друзі сайту

Безкоштовний для навчальних закладів антивірус в межах співпраці Zillya! з МОН України по програмі «Захистимо майбутнє»

Погода

Головна » 2012 » Червень » 19 » Проблеми адаптації випускників інтернатних закладів до самостійного життя
16:57
Проблеми адаптації випускників інтернатних закладів до самостійного життя
  
  13 червня 2012 р. на телеканалі «Кіровоград» відбувся ефір телевізійного ток-шоу Дмитра Кобця «МИ», в якому обговорювалося питання, як допомогти випускникам інтернатних закладів адаптуватися в дорослому самостійному житті. Зокрема, вже кілька років в нашому місті працює соціальний гуртожиток. В свій час ЗМІ назвали його Кіровоградським ноу-хау. Чи є це вирішенням проблеми? Як і чим сьогодні можна допомогти молодим людям і на яку допомогу вони очікують?
  До участі в програмі були запрошені директор школи-інтернату С. Д. Сторчаус та випускниця 2009 р. Юлія Прочухан. Вони висловили своє бачення проблеми.
  Ведучий: Статистика: 2011 рік – 3506 дітей-сиріт… Один з шляхів адаптації таких дітей до дорослого життя є соціальний гуртожиток. Розкажіть, як це було у Вас?
  Юлія Прочухан: Я училась в школе-интернате. Школа-интернат научила меня жить по-другому, смотреть на жизнь взрослыми глазами. Я очень благодарна интернату, потому что это мой дом, там очень хорошие учителя, воспитатели. Иногда детей пугают интернатом. Я вам скажу: школа-интернат – хорошая школа. Когда я закончила школу, мест в социальном общежитии не было (их там всего 20), и мне Сергей Дмитриевич разрешил еще месяц пожить в школе.
  Потом я стала жить в социальном общежитии, там тоже люди замечательные, хорошо относятся, общежитие прекрасное, все удобства… [Ордер у меня до осени, но] сейчас я в нем уже не живу. У меня случилось горе – сестра умерла, я [взяла под опеку ее ребенка] и сейчас проживаю на Лесопарковой, сделала ремонт, воспитываю ребеночка… Закончила училище, поступила в техникум по профессии, учусь. Я благодарена всем!.. Есть дети, которые задумываются о своем будущем, а есть такие, которые … думают, что если человек сирота, то ему все должны, все обязаны.
  С. Д. Сторчаус: В інтернаті на сьогоднішній день 370 діток навчається, частина з них – проживає, 37 діток має статус сироти або позбавлених батьківського піклування… Їх було і 80, і 90, і більше сотні, але внаслідок тих програм, які реалізує держава і місто кількість дітей-сиріт і статусних дітей кожного року зменшується, і це дуже добре, тому що загально картина в нашій державі не дуже приємна.
Місто Кіровоград розробляє пілотні проекти: із Сергієм Леонідовичем [Покидовим] ми були учасниками проекту, який набув статус Всеукраїнського, із створення [дитячого будинку інтернатного типу] «Наш дім» та «Наш дім - 2». У 2008 р. 12 вихованців школи-інтернату було влаштовано у перший експериментальний будинок «Наш дім» з 15 його перших мешканців. До «Наш дім - 2» було троє наших вихованців влаштовано.
  Ведучий: Що з ними відбувається по виході з інтернату?
  С. Д. Сторчаус: З 37 діток, які зараз під опікою навчального закладу, має повне право власності на житло одна дитина (вона ще тільки у шостому класі), право користування житлом – двоє, стоять на квартирному обліку в горвиконкомі – двоє. Усіх, кому виповнюється 16 років, згідно закону ми обов’язково ставимо на квартирний облік, якщо вони походять з Кіровограду. Зараз ще трьом нашим вихованцям виповнилося 16 років (троє дівчаток), і сьогодні-завтра ми подаємо документи і ставимо їх також на квартирний облік. Але це не вирішує питання «Чи отримають вони це житло?». Облік обліком, а після закінчення навчального закладу, як в ситуації з Юлею, була домовленість, щоб після 9 класу вона місяць пожила в інтернаті (ми знаходили можливості, як допомагати цій дитині) і була влаштована в гуртожиток.
  У нас дуже тісна співпраця з 8-м профтехучилищем, представники якого зараз тут знаходяться. Ч не скажу, що туди потрапляють легкі діти: так, є проблемні дітки, але в них є гуртожиток, і хоча б на три роки їхнього навчання в цьому закладі питання про житло вирішене. 
  Після закінчення навчального закладу діти, які мають статус, отримують згідно бюджетного кодексу державну допомогу, яка зараз становить близько 2000 грн. Як вони нею розпорядяться? На перші місяць-два якісь кошти в них для розв’язання якихось проблем є. Ті, що досягають 18 років і мають статус, незалежно від того, де навчаються – в школі-інтернаті чи профтехосвіті, – з міського бюджету отримують [додаткові кошти]: є окрема стаття державних витрат на таку допомогу. На жаль, діти часто не вміють використати ці кошти… В інтернаті вони на всьому готовому, і коли йдуть у профосвіту, на картку їм нараховується певна сума. Місяць (а можливо, й більше) ми їх супроводжуємо: маємо можливість виділити продукти, посуд… Більшості дітей, які мають статус особи, що втратила годувальника, або сироти, отримують пенсії … з моменту перебування в навчальному закладі, і в багатьох дітей є 20-30 тис. на книжках, якими ніхто не має права користуватися. Навіть директор як державний опікун не має права використати ці гроші на потреби дитини, бо до 18 років, будучи вихованцями школи-інтернату, вони перебувають на повному державному утриманні. І дуже добре, якщо вони вміють [дати раду цим грошам].
  Я наведу приклад: Юля – їй вже зараз можна пам’ятник ставити, бо вона і себе захистила, і у складній ситуації, коли трапилося горе у сім’ї, взяла під опіку свого племінника і зараз виховує його… Сама вистраждала і не залишила напризволяще свого племінника.
  Але є ще один приклад: в один рік з Юлею, але одинадцятий клас закінчила Бондаренко Таня. Вона вступила до медучилища, зараз закінчила, отримала розподіл і працює в Будинку дитини м. Кіровограда. Вона вистраждала сама і пішла допомагати іншим. Коли вона хворіла, то зрозуміла, що їй [до душі] професія медика … Вона зараз купила житло у передмісті Кіровограда і (за останніми моїми відомостями) здала на права та купила вживану «Таврію»… Вона вже дереться по життю!
Переглядів: 768 | Додав: Yulia | Рейтинг: 0.0/0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]
Пошук

Календар
«  Червень 2012  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Випадкове фото

Архів записів

Статистика


Copyright MyCorp © 2018
Адреса: 25005, м. Кропивницький, вул. Короленка, 46
Телефони: (0522) 34-52-52; 34-52-53; 34-52-40; 34-52-51
E-mail: nvo_sokil@ukr.net
Створити безкоштовний сайт на uCoz